Ukrainian English German Polish

У міськрайонному туристичному клубі «Романтик» — сезон весняних спортивних змагань. Стартували зі спортивного орієнтування. Місцем змагань обрали Грушівський лісовий масив. Туристично-активну молодь традиційно гуртував керівник клубу Микола Горюнов. Як вдається в цей непростий час організовувати туристичні змагання та хто бере участь, розпитувала журналістка Гард.City. Про день із туристами — далі у репортажі.
Романтик, Первомайськ

Клубу «Романтик» майже півстоліття

Маю давнє знайомство з туристичним клубом «Романтик». Більше того, частенько полюбляю заходити до них в гості. Звісно, що перші весняні змагання пропустити не могла, та ще й зі спортивного орієнтування. Колись разом із телевізійниками мали командний досвід, далі зі студентами долали гірські перешкоди. Було цікаво, драйвово та пізнавально. Воєнний час хоч і змінив наше життя, та вподобання залишилися. Тож недільний день спланувала провести разом із «Романтиком». Місцину, де проводилися змагання, а це урочище Балка Бедрова, знайшла легко. Орієнтири чіткі: стела «Грушівка» та дорожні покажчики в сторону дачного поселення. Тут же, просто неба, і розмістилися суддівська колегія. Тут же старт та фініш. Всім цим завідує туристичний клуб «Романтик» та його незмінний очільник Микола Горюнов. Як на мене, це один із найяскравіших кейсів громади (як зараз модно говорити), роботи громадської туристичної організації, яка зуміла за роки свого існування залюбити в туризм не один десяток первомайців. І продовжує робити це.


Клубу майже півстоліття. Як жартує Микола Горюнов: «Стільки не живуть». Туризм за ці роки став частиною його життя, а Первомайщина — улюбленим краєм, з унікальними спортивно-туристичними можливостями. Скелі, річка, лісовий масив, степ, розлогі пагорби — і це далеко неповний перелік місцевих принад. «Романтики» полюбляють тут не лише активно відпочивати, а й проводити змагання. Цього разу зібралися задля спортивного орієнтування. Микола Петрович каже, що людям подобається знаходити себе в цьому цікавому виді занять. Сам уже сорок три роки, як в суддівській колегії.

Знайомство

Цього разу серед учасників — ліцеїсти Кам’яномостівського ліцею, студенти Первомайського навчально-наукового інституту, вихованці гуртка краєзнавчого туризму «Орелі» та родинної команди Гонорович. Всього більше шестидесяти людей. Поки спортсмени знайомляться з умовами змагань, мапою та місцевістю, знайомлюся з самими учасниками.
клуб романтик
Очільниця команди, вчителька географії Ольга Бакинська, розповідає: «Ми приїхали з Кам’яномостівської громади, а точніше — з Кам’яномостівського ліцею. Ми — це дівчатка та хлопчики, які брали участь у всеукраїнських змаганнях «Пліч-о-пліч». Посіли перше місце в громаді, а тепер продовжуємо в цьому напрямку вчитися, змагатися, орієнтуватися. Брали участь у районних олімпіадах з даного виду спорту. Цей спорт дуже цікавий, бо поєднує як фізичні, так і розумові та інтелектуальні здібності. Це робота з картою, робота в команді. І сьогодні ми попробуємо виживати в природних ситуаціях».



Перед змаганнями спортсмени вивчають місцину палять багаття і діляться секретами виживання в природних умовах.
Микита Король цього разу вартовий багаття. Каже, треба правильно виставити гілля, мати якийсь папірець та суху траву. Тоді багаття добре горітиме.
Євгенія Баган підказує, що в екстремальних умовах можна багаття розпалити і без сірників, головне — уміти це робити.
Команда налаштована на перемогу, в гарному гуморі та з оптимістичними поглядами.
Єгор ПавліченкоЄгор Павліченко
 
Далі зустрічаю збірну команду «Альфа-1». Це студенти місцевих вишів. Єгор Павліченко в спортивному туризмі — не новачок. Здавна облюбував собі цей вид спорту. Каже, що найцікавіше тут — це факт змагань та цікаве й змістовне проведення часу.
Богдан Шелякін первомайськБогдан Шелякін

А ось і незмінний учасник усіх молодіжних активностей Богдан Шелякін. Він на спортивних орієнтуваннях удруге. Розповідає, як разом із другом ішли сюди пішки. А це до десятка кілометрів з Первомайська.
«Я уже вдруге беру участь. Прийшли з Олександром пішки. Живемо в одному районі. Ноги змокли геть повністю. Просто виливалася вода з кросівок, але оскільки кросівки легкі, то самі висихають. Готові прогулятися. Будуть контрольні пункти, їх треба обійти, відмітити. І хто швидше з цим справиться, той і переміг. Ну і не використовувати телефони, бо не цікаво буде», — ділиться Богдан.
Віталій та Анастасія Цуцуян ПервомайськВіталій та Анастасія Цуцуян

Далі бачу Віталія Цуцуяна з його молодшою сестричкою. Віталій у громаді активіст. Він співак та музикант. Зараз навчається у Миколаєві. На вихідні приїхав додому. Заразом вирішив вийти на змагання.
«Загалом сюди дуже хотіла моя молодша сестричка. А мені хотілося побільше з нею провести часу, бо я рідко зараз дома буваю. Приїхав на вихідні і подумав: «А чому б і ні?», — розповів Віталій.
Серед учасників команди є і новачки. Запитую, чи важкі завдання? Кажуть, поки лише знайомляться. В команді весело, всі жартують і налаштовані на позитив.
Далі бачу ще знайомі обличчя. Це родина Гоноровичів. Вони туристи-активісти. Уже не вперше беруть участь у родинних змаганнях «Тато, мама, я — спортивна сім’я», а ось спортивне орієнтування для них новинка. Втім, налаштовані оптимістично. Капітан команди «Мрія» мама Олена розповідає: «Дуже весело проводимо час. Ми в захваті. Ще й з погодою нам пощастило. Сподіваємося, що і сьогодні впораємося з завданням».



А це аксакали туризму — краєзнавчий клуб «Орелі», яким керує Наталія Капацина. Їхня команда найчисельніша. А точніше — тут відразу три команди: «Орелі», «Орелі-2» і «Крайня північ». Тут і досвідчені туристи, і новачки. Керівниця згуртовує учасників, дає настанови і нагадує правила спортивного орієнтування.
«Ми орієнтуємося на мапу по дорозі. Всі ці лінії ідуть на північ. Щоб ви зрозуміли, куди зорієнтована мапа. У кожної вікової категорії свої КП. Їх до десятка. Треба бути уважним і швидко орієнтуватися на місцевості. Звісно, переможе той, хто уважний. Тут головне не швидкість, а розуміння ситуації», — наголошує Наталія.
Разом з учасниками і їхні батьки. Приїхали вболівати за своїх дітей.
Любов БєліченкоЛюбов Бєліченко в центрі

«Ми група підтримки, — каже Любов Бєліченко, мама. — Дуже хочемо, щоб наші діти розвивалися всебічно і могли з будь-яких складних ситуацій знайти вихід. Особливо це важливо в цей непростий час. Бо це психологічне розвантаження і для дітей, і для нас, дорослих. Такі змагання дуже важливі в наш час».
Людмила Фреюк ПервомайськЛюдмила Фреюк

А Людмила Фреюк, ще одна з мам-вболівальниць, розповідає: «Я тут вперше. Моя донька лише недавно почала сюди ходити і я разом із нею. Дуже цікаво, коли діти разом в одній справі. Погода гарно, загалом класно. Вважаю, що в наш час це дуже важливо, бо це, в першу чергу, моральна підтримка. Сьогодні дуже важливо відчувати командне плече. Якби таких заходів більше для дітей, то було б дуже добре».
 
На дистанції — більше трьох десятків контрольних пунктів
Учасники помітно хвилюються, особливо ті, хто вперше. Ставлять багато запитань і намагаються розібратися із завданнями.
Дмитро Запорожець первомайськДмитро Запорожець

Вдається поспілкуватися і з організаторами змагань. Дмитро Запорожець уже півтора десятка літ займається спортивним туризмом. Всі місцеві околиці знає добре. Дистанцію розставляли разом із Миколою Горюновим. Намагалися, щоб було цікаво і зрозуміло. Контрольних пунктів наставили більше трьох десятків, бо ж кілька вікових категорій.
«Зараз учасники, — розповідає Дмитро, — запишуться на змагання, буде жеребкування і діти відправляться шукати свої КП. Кожен, звісно, буде у своїй віковій категорії виконувати завдання. Ми намагалися побудувати цікавий маршрут. Місцина, де ми знаходимося, дозволила нам зробити водночас простий і непростий маршрут. Для молоді це добра практика з орієнтування. Найголовніше зорієнтуватися на місцевості і бігти туди, куди вказано на мапі. І все буде добре. На переможців очікують перехідний кубок і символічні призи».



Далі прошу Дмитра показати бодай один контрольний пункт. За метрів п’ятсот знаходимо один із запланованих.
«Це один із нескладних пунктів, — коментує Дмитро, — хотілося б краще приховати, але, зважаючи на невеликий досвід окремих команд, то зробили більш доступним. А це оригінальний компостер, за допомогою якого треба поставити відмітку. І ось таких контрольних пунктів — більше тридцяти. Час, який відводиться на це завдання, до двох годин, а кілометраж для кожного учасника буде різним. Хтось пробіжить два кілометри, хтось менше, а може, і навпаки. Все залежатиме від орієнтації на місцевості. Для прикладу, я уже сьогодні наблукав шість кілометрів».


Виходимо на дистанцію

За кілька хвилин повертаємося до команд. Уже всі практично в повній бойовій готовності. Дмитро проводить інструктаж, дає останні настанови, нагадує про легенду і про символи, підказки про які є на стенді. Усім нагадують, що в природних умовах є чимало сюрпризів, серед яких кліщі та плазуни. Тож обережність не завадить. І ось уже перші учасники починають виходити на дистанцію. Всі зосереджені: поки не до жартів. Треба розібратися в завданні.
Ухвалюю рішення пройти дистанцію разом із учасниками. Звісно, за всіма не встигнути. Тож основні моменти фіксую на камеру. Серед усього позитивного помічаю величезний мінус. Це сміття, якого тут гори. Наталія Капацина говорить, що це просто біда. Тож, після змагань збираються прибрати засмічену територію. Каже, так практично щоразу, бо як тільки потрапляють на лісовий масив, обов’язково є сліди безкультур’я людського. Тож мріє, щоб Первомайщина вибралася із цієї ситуації.
 
Отак, серед природної оази, де сама людина наробила собі глобальних проблем, ми і відпрацьовували дистанційний маршрут. Хоча, чесно кажучи, діти мало звертали на бруд увагу. Бо для них головним було інше — впоратися із завданням та вибороти перемогу.
 Втомлені, але задоволені: підбиваємо підсумки

Коли повернулися з маршруту, мали цілу купу вражень. «Що було найважчим?» — запитую. Одні кажуть: знайти контрольні пункти, інші — знайти шлях назад, для когось — зорієнтуватися за компасом, ще хтось розповів про досвід зустрічі з плазунами. Загалом набігалися, нашукалися, наспілкувалися, перехвилювалися, втомилися і, звісно, дійшли фінішу. Це був яскравий момент, коли останніх із дистанції вітали гучними оплесками та вигуками. А на завершення — підбиття підсумків. Непросто було організаторам, бо ж учасників немало. Та і результати у всіх надто різні. Як сказав Микола Горюнов, «різниця у часі суттєва». Але головне, що всі повернулися з дистанцій. Хоч і втомлені, але задоволені.
А наостанок усіх очікував смачний туристичний обід. У інститутської команди були макарони з димком, у «Орелі» — трав’яний чай з бутербродами, хтось допікав картоплю, хтось доїдав салко. І димок перемоги розлітався краєм.






А результати розділилися наступним чином
Загальнокомандні місця:
«Орелі», ДЮЦНВ.
«Крайня Північ», ДЮЦНВ.
«Орелі -2», ДЮЦНВ.
«Альфа-1», Первомайський навчально-науковий інститут НУК імені адмірала Макарова.
«Буревій» 1 і 2, Кам’яномостівський ліцей.
«Мрія», родинна команда.
Особиста першість на дистанціях:
Дистанція Ж-13
1. Анастасія Цуцуян, «Альфа-1».
2. Вікторія Дворник, «Буревій-1».
3. Дарія Губницька, «Буревій -1».
 

Дистанція М-13
1. Віталій Рибак, «Орелі-2».
1. Богдан Нечипоренко, «Орелі».
2. Дмитро Щербатюк, «Буревій -1».
Дистанція Ж-15
1. Вероніка Михайовська, «Крайня Північ».
2. Аліна Коваленко, «Орелі-2».
3. Аліна Радковська, «Орелі».
Дистанція М-15
1. Роман Очеретний, «Орелі».
2. Дмитро Старинець, «Орелі».
3. Кирило Коропець, «Крайня Північ»


Дистанція Ж-17
1. Маргарита Тамаєва, «Альфа-1».
2. Марина Герасименко, «Мрія».
Дистанція М-17
1. Єгор Павличенко, «Альфа-1».
2. Богдан Шелякін, «Альфа-1».
3. Віталій Цуцуян, «Альфа-1».
Дистанція Ж-35
1. Олена Гонорович, «Мрія».
Дистанція М-35
1. Александр Гонорович, «Мрія».

Пора додому

грушівка
День сплинув дуже швидко, полишивши по собі солодко-теркуватий смак природної краси та задоволення від виконаної роботи й отриманого драйву. Ще більше переконуєшся, що життя — це те, чим ми його наповнюємо та який зміст вкладаємо.

Туризм — це можливість бачити, відчувати, насолоджуватися та працювати до сьомого поту.