Серед усіх, хто займається доброчинністю, — студенти місцевого інституту та другокурсники кафедри журналістики, реклами та PR-технологій НУК імені адмірала Макарова. Від початку повномасштабного вторгнення вони об’єдналися і стали у волонтерський стрій. За цей час на їхньому рахунку чисельні аукціони на користь ЗСУ, збір коштів на потреби бійців, толоки на благо рідного міста та потужна проукраїнська позиція. Їхні старання не залишилися поза увагою організаторів Асоціації благодійників, які в цей непростий час підтримують усіх, хто працює на благо України і наближає Перемогу. Відзначили і старання молодіжного загону «Іскра доброти» Первомайського вишу НУК. Нагородили дипломом національного конкурсу «Благодійна Миколаївщина — 2022».

Війна дуже тісно переплела долі студентів місцевого вишу та базового університету корабелів, особливо тих, які переїхали до Первомайська

Можливо, діяльність студентів і залишилася б без уваги, якби не декан інституту Ірина Жувагіна. Саме вона зініціювала подання заявки на конкурс «Благодійна Україна». Активностей вистачило, аби заявку прийняли та розглянули в номінації «Молодіжні доброчинні ініціативи». І ось наші студенти-волонтери — на нагородженні.

Довго обговорювали, хто має представляти молодь, бо ж ініціативних в інституті немало. Окрім усього, війна дуже тісно переплела долі студентів місцевого вишу та базового університету корабелів, особливо тих, які територіально опинилися у Первомайську. Це студенти-журналісти Роман Волинський та Олександра Уткіна. Їхня дружба стала настільки міцною, що ми давно уже не розрізняємо, де інститутські, а де університетські студенти. Вони просто наші. Тож коли обирали кандидатури на церемонію нагородження, зійшлися на найактивніших. Це Ангеліна Рибак, Богдан Шелякін, Роман Волинський та Олександра Уткіна. Фінансові витрати на поїздку взяв на себе директор інститут Сергій Доценко, а мій «Дастерок», традиційно, став засобом для пересування. Тож п’ятничний день 16 червня видався для усіх нас святково-знаковим (наскільки це можливо в умовах воєнного стану).

Якби не розстріляні будинки, сліди від уламків снарядів, знищені об’єкти, то можна було б сказати, що війна — це не про нас

І ось ми в Миколаєві. Місто зустріло нас своїм життям: помірною суєтою на дорогах, заклопотаними людьми, працюючими закладами. І якби не розстріляні будинки, сліди від уламків снарядів, знищені об’єкти, то можна було б сказати, що війна — це не про нас. Заходимо до драматичного театру і там стикаємося з німими доказами воєнних наслідків та російської агресії. Ось дерево, де застряг уламок від снаряду, і працівники театру його залишили, як доказ обстрілу. Ось стіна театру, як решето, на ній вибоїни та сліди бомбардування. А ось вікно кабінету директора театру Артема Свистуна, забите жорстким щитом. Коли був нічний обстріл театру, Артем мав залишитися працювати в кабінеті, але янголи стали на його захист. Сьогодні все в театрі нагадує про неспокійний час, але попри все театр працює і жодного дня не припиняв своєї творчості. Артем демонструє нам відео і розповідає.

Коментує Артем Свистун, директор Миколаївського академічного художньго драматичного театру

— 22 вересня минулого року ми зафіксували наслідки від обстрілу, а чверть на першу ночі — годинник в кабінеті зупинився на цьому часу — стався напад. Дякуючи, що дивом вціліли, бо було п’ять хвиль. Кожен квартал потрапляв під ворожі обстріли: першим був будинок обласної адміністрації, де загинули люди, поруч потрапив снаряд в житловий будинок, дівчина просто на місці загинула. Якби не було великого будівництва — реставрації, утеплювача, який прийняв на себе весь удар і утримав, то могло бути зруйноване все і у нас. Будівля — пам’ятка архітектури 19 сторіччя, була збудована в 1881 році. Це історична будівля. Але українці незламні, непереможні. Тому — є укриття, а зараз на сцені — вистава. Завжди раді усім.

Приймаємо червоні троянди від ректора і очікуємо на початок

Поки реєструємося, спілкуємося, організатори запрошують на літній майданчик, де має відбуватися церемонія нагородження. Серед присутніх усі волонтерські організації. Ніхто не знає, в якій номінації перемогли та яке місце посіли. Ми з нетерпінням очікуємо на початок. До нас долучається ректор університету НУК імені адмірала Макарова Євген Трушляков. Ми щиро дякуємо за підтримку, це важливо, і, в першу чергу, для студентів. Бо коли дякують, коли визнають труд — це не просто мотивує, це надихає. Приймаємо червоні троянди від ректора і очікуємо на початок.

Благодійність на захисті України

Національний конкурс «Благодійність України» заснований Асоціацією благодійників України. Цього року на конкурс надійшло 94 заявки від Миколаївщини. Національна експертна рада визначила переможців у 6-ти номінаціях: «Місцева доброчинність», «Регіональна доброчинність», «Колективне волонтерство», «Молодіжні доброчинні ініціативи», «Доброчинність неурядового сектору», «Доброчинність в соціальній сфері». Регіональним партнером Асоціації благодійників України у проведенні конкурсу у Миколаївській області виступив Обласний благодійний фонд «Доброта та Довіра».

Коментує Валентина Ткаченко, організаторка заходу

— Мені дуже приємно, що ви всі тут зібралися, що знайшли час приїхати до нас. І коли роздали подяки, коли ми розіслали на пошту, то у мене було таке враження, що дякувати не можна просто віртуально, подякувати треба наживо, тому сьогоднішній захід був моєю особистою ініціативою для того, щоб всім сказати: «Дякую». Сьогодні тут представлені організації Миколаєва та Миколаївщини. Це підсумки роботи волонтерів за 2022 рік в різних напрямках: молодіжній, соціальній, колективний.

Поруч волонтери із Вознесенська — представниці школи №8.

Тетяна, Вознесенська 8-ма школа: «Ми представляємо Вознесенську ЗОШ №8. Ми працювали, як всі: надавали допомогу, робили прихисток для людей, які евакуювалися з місць вторгнення ворога, варили їсти, збирали речі, направляли військовим, вантажили, фасували все, що могли».

Людмила, Вознесенська 8-ма школа: «Ми і зараз продовжуємо свою діяльність, їздимо в деокуповані села та на затоплені території. Це наш святий обов’язок».

Коментує Євген Трушляков, ректор НУК імені адмірала Макарова

— Я дуже пишаюся нашою гарною та розумною молоддю. Молоддю, яка робить все для Перемоги. Тому дякую вам і мрію про те, щоб ваші діти ніколи не знали, що таке війна, що таке взагалі може бути.

Вручення нагород

І ось нарешті початок. Звучить гімн України і ведуча оголошує переможців. До речі, нагороду конкурсу — малого бурштинового «Ангела добра» — вручали лише за перші місця. Оскільки ми посіли третє місце, то отримали лише спеціальний диплом конкурсу. Втім, як кажуть мої студенти, працюємо ми не заради нагороди, але все ж таки приємно, коли помічають і відзначають. Бо це не лише мотивує, а й надихає.

Роман Волинський, студент НУК: «Я уперше за час війни у великому місті, якось відвик від метушні, але разом з тим відчуваю, що заскучав за такою атмосферою. Мені все цікаво, все подобається. Я щиро дякую, що сьогодні тут».

Ангеліна Рибак, студентка ПННІ НУК імені адмірала Макарова: «Ми продовжуємо працювати і не збираємося здавати позицій, бо для нас важлива Перемога України. Звісно, приємно, що нас помітили. Значить, не даремно трудимося. Попереду у нас багато нових ідей, і я дуже сподіваюся, що й інші студенти долучаться до наших активностей. А у нас їх чимало».

Від авторки

Це наша спільна колективна Перемога. Бо кожен працював на своєму напрямку. Кожна дія, кожен рух — важливі, бо це наш спільний шлях. І ми гордимося, що є маленькою часточкою тієї великої благодійної допомоги, яка нас веде до Перемоги. А для студентів це ще можливість бачити, отримувати досвід, планувати нові активності і бути завжди на вістрі подій, від яких залежать наше благополуччя і мир. Вірю, що ці молоді люди в майбутньому триматимуть прапор гідності й людяності з честю і гідністю. Знаю, що наші очільники та педагоги передадуть усі свої уміння та знання, аби молодь мала можливість скористатися цим і далі вибудовувати свій шлях. А поки усім подяка: організаторам Асоціації благодійників України — за національний конкурс, декану Ірині Жувагіній — за заявку, директору Сергію Доценку — за постійну підтримку, і фінансову в тому числі, ректору Євгену Трушлякову — за наставництво й можливість бути часткою великого й незламного університету, завідувачці кафедри журналістики Оксані Філатовій — за віру в нас, і нам — за тверду позицію, за бажання бути корисними, за Україну!

Рухаємося далі, працюємо на благо України і, повірте, не заради дипломів, а заради нас, нашого благополуччя. І пам’ятаймо: ми тут маємо можливість бути активними, бо наші ЗСУ там нас захищають! Слава Україні! Героям слава!