Ukrainian English German Polish

ГО "Грандів, рейтингів та номінацій", БО "Комітет з громадських нагород України" спільно з експертною радою повідомляють, що міжнародною премією "Культурна дипломатія" була нагороджена у Номінації «Освітня дипломатія»
Ірина Жувагіна, Україна, кандидат економічних наук, доцент, декан Інженерно-економічного факультету Первомайського навчально-наукового інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
Рішення про нагородження № 692 від 5 липня 2023 року, Київ.

Public Organization "Grandees, Ratings and Nominations", Charitable Organization "Committee for Public Awards of Ukraine" together with the Expert Council announce that the International Award "Cultural Diplomacy" was awarded Nomination "Educational Diplomacy"
Iryna Zhuvahina, Ukraine, candidate of economic sciences, associate professor, dean of the Faculty of Engineering and Economics of the Pervomaysky Educational and Scientific Institute of the Admiral Makarov National Shipbuilding University.
Award Decision # 692, July 5, 2023, Kyiv.

 

Професора Євгена Трушлякова переобрано ректором НУК імені адмірала Макарова.
За його кандидатуру віддали 95,5% голосів від учасників виборів. Це - друга каденція переможця на посаді єдиного в Україні закладу вищої освіти такого типу.
Кращі вітання, шановний пане ректоре. Сім футів під кілем.

Шановні колеги!

Запрошуємо на зустріч!

Ознайомитися із програмою кандидата та Стратегічним планом відновлення Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова можна на офіційному сайті вишу за посиланням
https://nuos.edu.ua/diyalnist/vibori-rektora-nuk-2023-roku/programa-kandidata/

Шановні колеги!
Первомайський навчально-науковий інститут та ВСП "Первомайський фаховий коледж НУК імені адмірала Макарова"
 
 
Важливо! Видача бюлетеня для голосування проводитиметься за умови пред’явлення виборцем документа, що посвідчує особу.
 
З повагою, Дільнична виборча комісія.

Вітаємо здобувачів вищої освіти зі спеціальностей 051 «Економіка», 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», 071 «Облік і оподаткування» з успішним захистом кваліфікаційних робіт.  Під час захисту випускних робіт здобувачів вищої освіти підтвердили свою готовність до фахової діяльності у майбутньому на відповідних посадах.  Бажаємо випускникам творчого натхнення, втілення набутих знань для післявоєнного відновлення економіки  України!

 

Виставка фоторобіт та картин з уламків ворожих снарядів херсонця Василя Чайковського 15 червня відкрилася у Первомайському краєзнавчому музеї. Того ж дня відбулася і презентація за участю автора. Завітали на захід студенти, ліцеїсти, творчі гурти, учні автора, представники правоохоронних органів та державної служби із надзвичайних ситуацій. Організацією та координацією усього дійства опікувалася журналістка.

«Я працював без упину, це якась потреба була — вихлюпнути усе, що на душі»

Поїздки на Херсонщину — це, в першу чергу, знайомства з людьми та тривала комунікація. З Василем Чайковським, автором виставки, ми познайомилися в одній із перших поїздок. Це було в березні 2023 року. Тоді лише обговорювалася ідея робіт. Тоді ж проговорили про нотатки в щоденнику, які вів пан Василь в період окупації, мовляв, було б непогано, аби все це втиснути в рамки збірочки. Відтоді від слів Василь Миколайович перейшов до діла. Почав інтенсивно створювати картини з уламків ворожих снарядів, паралельно взявся за редагування споминів та став друкувати світлини. Пан Василь не приховує, що на творчість його надихнув його колишній учень Дмитро Оліфіренко із Антонівки.

Так розпочався творчий процес. «Я працював без упину, це якась потреба була — вихлюпнути усе, що на душі. А потім, коли кількість робіт уже стала достатньою, подумав, а чом би не організувати виставку? Спочатку це було в Херсоні, тепер — у Первомайську. А далі планую по Україні. Хай дивляться, хай бачать, що творить ворог з нашою землею та з нашими людьми», — зазначає Василь Миколайович.

Звісно, що поїздка до Первомайська з картинами не така вже проста. Та й ситуація на Херсонщині, м’яко кажучи, не підходяща. Тож і не сподівалися, що так швидко вдасться доправити до місця призначення автора разом з картинами. Дякувати Ігорю Будаку, який був там з гуманітарною місією. Він і привіз автора до нас. А тут уже закрутилося-завертілося. Юрій Петроченко поселив пана Василя у себе, Олена Красіна, разом із колективом, у вкрай короткий термін зробили експозицію у музеї. Паралельно організовували глядачів та музик на презентацію. Словом, за неповну добу зробили багато.

Формат обрали імерсивний: так душевніше і ближче, без бар’єрів і перепон

І ось наступив момент відкриття виставки. Формат обрали імерсивний: так душевніше і ближче, без бар’єрів і перепон. Глядачі та герої поруч: можна доторкнутися, запитати. Герой дійства, звісно, Василь Чайковський, колишній працівник правоохоронних органів, викладач у виші та керівник спортивного клубу у Херсоні. Тепер — автор фоторобіт, збірки споминів про окупацію та химерних картин із уламків снарядів.

Серед глядачів — студенти Первомайського навчально наукового інституту, ліцеїсти із навчального закладу «Лідер», колишні вихованці пана Василя, представники правоохоронних органів, державної служби із надзвичайних ситуацій, гурт «Орлик», музикант та митець Андрій Нестеров, освітяни та журналісти. А під кінець завітав командир одного із бойових підрозділів, що на Херсонщині, Олег Бортніков. Олег після шпиталю. Один день перепочинку вдома — і знову в бій. Знайшов хвилинку і для нас. Через нього ми передали бійцям прапор від містян, з автографами та побажаннями. А днем раніше відправили саме на його підрозділ тепловізор.

«Я для себе відразу прийняв рішення: нікуди з рідної домівки не поїду»

Говорили про сучасні події в Україні, про людей під окупацією та повсякденними обстрілами. На запитання: «Чи не було бажання поїхати з Херсонщини?» Василь Миколайович відповідає: «Я для себе відразу прийняв рішення: нікуди з рідної домівки не поїду. Тож окупація — тут (у мене мама вісімдесятирічна), обстріли з першого дня — тут, а зараз нова хвиля випробувань — затоплення. Я разом — з усіма своїми земляками, справжніми патріотами. Бо, звісно, є у нас чимало й колаборантів. То мій дім, моя земля — і я до останнього лишатимуся там. Ось зараз хіба що для презентації робіт по українським містам повезу свою виставку. У Первомайську — вже третя. І мені дуже приємно, що моя творчість дає можливість усім, хто в тилу, бачити правду. Сьогодні, як ніколи, потрібні правдиві факти про життя в окупації. Світ має знати, що відбувалося і відбувається на Херсонщині. Я радий, що війна сюди не дійшла, що люди не бачать того горя, що ми. Свою творчість розділив на три частини: це картини з уламків снарядів «Жахливі квіти війни», фотофакт «Україна, нескорена війною» і збірка спогадів про окупацію. Напевне, з’явиться ще й четверта — про затоплення Херсонщини. Продовжую фотографувати, збираю уламки. Це все документація злочинів росіян проти українців».

Кожна історія — то біль людський і стійкість

Зустріч тривала близько двох годин. Мали можливість висловитися усі, пригадали про початок повномасштабного вторгнення. І кожна історія — то біль людський і стійкість. У всіх було по-різному, але з однією суттю: війна — це біль і страх, це розруха і смерть, це жах і ненависть, а ще — це творчість і бажання жити. Україна буде жити, бо тут незламні і нескорені, тут під кулями не припиняють творити, тут під обстрілами продовжують організовувати виставки, тут рятують, кидаються на поміч і вірять в Перемогу. Можна вбити нас фізично, та дух наш не зломити, слово наше не спалити. Ми просто українці — вільні, свободолюбні і правдиві.

 

Серед усіх, хто займається доброчинністю, — студенти місцевого інституту та другокурсники кафедри журналістики, реклами та PR-технологій НУК імені адмірала Макарова. Від початку повномасштабного вторгнення вони об’єдналися і стали у волонтерський стрій. За цей час на їхньому рахунку чисельні аукціони на користь ЗСУ, збір коштів на потреби бійців, толоки на благо рідного міста та потужна проукраїнська позиція. Їхні старання не залишилися поза увагою організаторів Асоціації благодійників, які в цей непростий час підтримують усіх, хто працює на благо України і наближає Перемогу. Відзначили і старання молодіжного загону «Іскра доброти» Первомайського вишу НУК. Нагородили дипломом національного конкурсу «Благодійна Миколаївщина — 2022».

Війна дуже тісно переплела долі студентів місцевого вишу та базового університету корабелів, особливо тих, які переїхали до Первомайська

Можливо, діяльність студентів і залишилася б без уваги, якби не декан інституту Ірина Жувагіна. Саме вона зініціювала подання заявки на конкурс «Благодійна Україна». Активностей вистачило, аби заявку прийняли та розглянули в номінації «Молодіжні доброчинні ініціативи». І ось наші студенти-волонтери — на нагородженні.

Довго обговорювали, хто має представляти молодь, бо ж ініціативних в інституті немало. Окрім усього, війна дуже тісно переплела долі студентів місцевого вишу та базового університету корабелів, особливо тих, які територіально опинилися у Первомайську. Це студенти-журналісти Роман Волинський та Олександра Уткіна. Їхня дружба стала настільки міцною, що ми давно уже не розрізняємо, де інститутські, а де університетські студенти. Вони просто наші. Тож коли обирали кандидатури на церемонію нагородження, зійшлися на найактивніших. Це Ангеліна Рибак, Богдан Шелякін, Роман Волинський та Олександра Уткіна. Фінансові витрати на поїздку взяв на себе директор інститут Сергій Доценко, а мій «Дастерок», традиційно, став засобом для пересування. Тож п’ятничний день 16 червня видався для усіх нас святково-знаковим (наскільки це можливо в умовах воєнного стану).

Якби не розстріляні будинки, сліди від уламків снарядів, знищені об’єкти, то можна було б сказати, що війна — це не про нас

І ось ми в Миколаєві. Місто зустріло нас своїм життям: помірною суєтою на дорогах, заклопотаними людьми, працюючими закладами. І якби не розстріляні будинки, сліди від уламків снарядів, знищені об’єкти, то можна було б сказати, що війна — це не про нас. Заходимо до драматичного театру і там стикаємося з німими доказами воєнних наслідків та російської агресії. Ось дерево, де застряг уламок від снаряду, і працівники театру його залишили, як доказ обстрілу. Ось стіна театру, як решето, на ній вибоїни та сліди бомбардування. А ось вікно кабінету директора театру Артема Свистуна, забите жорстким щитом. Коли був нічний обстріл театру, Артем мав залишитися працювати в кабінеті, але янголи стали на його захист. Сьогодні все в театрі нагадує про неспокійний час, але попри все театр працює і жодного дня не припиняв своєї творчості. Артем демонструє нам відео і розповідає.

Коментує Артем Свистун, директор Миколаївського академічного художньго драматичного театру

— 22 вересня минулого року ми зафіксували наслідки від обстрілу, а чверть на першу ночі — годинник в кабінеті зупинився на цьому часу — стався напад. Дякуючи, що дивом вціліли, бо було п’ять хвиль. Кожен квартал потрапляв під ворожі обстріли: першим був будинок обласної адміністрації, де загинули люди, поруч потрапив снаряд в житловий будинок, дівчина просто на місці загинула. Якби не було великого будівництва — реставрації, утеплювача, який прийняв на себе весь удар і утримав, то могло бути зруйноване все і у нас. Будівля — пам’ятка архітектури 19 сторіччя, була збудована в 1881 році. Це історична будівля. Але українці незламні, непереможні. Тому — є укриття, а зараз на сцені — вистава. Завжди раді усім.

Приймаємо червоні троянди від ректора і очікуємо на початок

Поки реєструємося, спілкуємося, організатори запрошують на літній майданчик, де має відбуватися церемонія нагородження. Серед присутніх усі волонтерські організації. Ніхто не знає, в якій номінації перемогли та яке місце посіли. Ми з нетерпінням очікуємо на початок. До нас долучається ректор університету НУК імені адмірала Макарова Євген Трушляков. Ми щиро дякуємо за підтримку, це важливо, і, в першу чергу, для студентів. Бо коли дякують, коли визнають труд — це не просто мотивує, це надихає. Приймаємо червоні троянди від ректора і очікуємо на початок.

Благодійність на захисті України

Національний конкурс «Благодійність України» заснований Асоціацією благодійників України. Цього року на конкурс надійшло 94 заявки від Миколаївщини. Національна експертна рада визначила переможців у 6-ти номінаціях: «Місцева доброчинність», «Регіональна доброчинність», «Колективне волонтерство», «Молодіжні доброчинні ініціативи», «Доброчинність неурядового сектору», «Доброчинність в соціальній сфері». Регіональним партнером Асоціації благодійників України у проведенні конкурсу у Миколаївській області виступив Обласний благодійний фонд «Доброта та Довіра».

Коментує Валентина Ткаченко, організаторка заходу

— Мені дуже приємно, що ви всі тут зібралися, що знайшли час приїхати до нас. І коли роздали подяки, коли ми розіслали на пошту, то у мене було таке враження, що дякувати не можна просто віртуально, подякувати треба наживо, тому сьогоднішній захід був моєю особистою ініціативою для того, щоб всім сказати: «Дякую». Сьогодні тут представлені організації Миколаєва та Миколаївщини. Це підсумки роботи волонтерів за 2022 рік в різних напрямках: молодіжній, соціальній, колективний.

Поруч волонтери із Вознесенська — представниці школи №8.

Тетяна, Вознесенська 8-ма школа: «Ми представляємо Вознесенську ЗОШ №8. Ми працювали, як всі: надавали допомогу, робили прихисток для людей, які евакуювалися з місць вторгнення ворога, варили їсти, збирали речі, направляли військовим, вантажили, фасували все, що могли».

Людмила, Вознесенська 8-ма школа: «Ми і зараз продовжуємо свою діяльність, їздимо в деокуповані села та на затоплені території. Це наш святий обов’язок».

Коментує Євген Трушляков, ректор НУК імені адмірала Макарова

— Я дуже пишаюся нашою гарною та розумною молоддю. Молоддю, яка робить все для Перемоги. Тому дякую вам і мрію про те, щоб ваші діти ніколи не знали, що таке війна, що таке взагалі може бути.

Вручення нагород

І ось нарешті початок. Звучить гімн України і ведуча оголошує переможців. До речі, нагороду конкурсу — малого бурштинового «Ангела добра» — вручали лише за перші місця. Оскільки ми посіли третє місце, то отримали лише спеціальний диплом конкурсу. Втім, як кажуть мої студенти, працюємо ми не заради нагороди, але все ж таки приємно, коли помічають і відзначають. Бо це не лише мотивує, а й надихає.

Роман Волинський, студент НУК: «Я уперше за час війни у великому місті, якось відвик від метушні, але разом з тим відчуваю, що заскучав за такою атмосферою. Мені все цікаво, все подобається. Я щиро дякую, що сьогодні тут».

Ангеліна Рибак, студентка ПННІ НУК імені адмірала Макарова: «Ми продовжуємо працювати і не збираємося здавати позицій, бо для нас важлива Перемога України. Звісно, приємно, що нас помітили. Значить, не даремно трудимося. Попереду у нас багато нових ідей, і я дуже сподіваюся, що й інші студенти долучаться до наших активностей. А у нас їх чимало».

Від авторки

Це наша спільна колективна Перемога. Бо кожен працював на своєму напрямку. Кожна дія, кожен рух — важливі, бо це наш спільний шлях. І ми гордимося, що є маленькою часточкою тієї великої благодійної допомоги, яка нас веде до Перемоги. А для студентів це ще можливість бачити, отримувати досвід, планувати нові активності і бути завжди на вістрі подій, від яких залежать наше благополуччя і мир. Вірю, що ці молоді люди в майбутньому триматимуть прапор гідності й людяності з честю і гідністю. Знаю, що наші очільники та педагоги передадуть усі свої уміння та знання, аби молодь мала можливість скористатися цим і далі вибудовувати свій шлях. А поки усім подяка: організаторам Асоціації благодійників України — за національний конкурс, декану Ірині Жувагіній — за заявку, директору Сергію Доценку — за постійну підтримку, і фінансову в тому числі, ректору Євгену Трушлякову — за наставництво й можливість бути часткою великого й незламного університету, завідувачці кафедри журналістики Оксані Філатовій — за віру в нас, і нам — за тверду позицію, за бажання бути корисними, за Україну!

Рухаємося далі, працюємо на благо України і, повірте, не заради дипломів, а заради нас, нашого благополуччя. І пам’ятаймо: ми тут маємо можливість бути активними, бо наші ЗСУ там нас захищають! Слава Україні! Героям слава!

Кафедра "Енергетичного машинобудування" Первомайського навчально-наукового інституту НУК імені адмірала Макарова щиро вітає своїх випускників з успішним захистом кваліфікаційних робіт рівня "бакалавр" спеціальності 142 "Енергетичне машинобудування" за освітньо-професійною програмою "Двигуни внутрішнього згоряння".

Бажаємо вам подальших успіхів і яскравого майбутнього на горизонті, щоб всі ваші плани на життя мали чітко виражені рельєфи. Нехай професія знайде своє застосування і принесе бажаний прибуток. Повітряного, легкого і нескінченного вам щастя і безбідного побуту.