Ukrainian English Russian

ЯНУ ПОТОЦЬКОМУ – 260 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

(1761 – 1815)

ПОЛЬСЬКИЙ ІСТОРИК, АВТОР ЧИСЛЕННИХ ПРАЦЬ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

«Благословляю науку, яка приносить мені щастя, спокій і навіть насолоду, всупереч жахливому хаосу, в котрий укинуто наш час…»

(Ян Непомуцен Потоцький)

Хто ж він? Ян Потоцький є одним із засновників історичної географії та хронології – спеціальних історичних дисциплін – етнологом, а також картографом, географом, лінгвістом. Майже немає галузі знань, у якій він би не залишив свого сліду, за винятком хіба теології. Усі наукові видання Яна Потоцького унікальні.

          Звідки походить? Ян Потоцький походив із старшої гетьманської гілки роду Потоцьких герба «Пилява». Він був сином коронного крайчого, старости лежайського Йосифа на Золотім Потоці Потоцького і Терези з Оссолінських. Народився Ян Непомуцен Потоцький 8 березня 1761 р. у                   с. Пикові на колишній Брацлавщині, тогочасного Вінницького повіту (тепер – Калинівський район Вінницької області).

          Якими наділений здібностями? З дитячих років вирізнявся гарною пам’яттю, чудовою уявою, допитливістю. З часом, молодий Потоцький вивчив досконало кілька мов. Так, він читав в оригіналі грецьких та римських класиків. Повсякденною і рідною для Яна Потоцького була французька мова. Польською мовою він володів гірше.

          Що стало змістом його життя? Я. Потоцький писав французькою мовою, основою його досліджень було слов’янство – культура, історія, зокрема, давня та ранньосередньовічна українська історія.

          У вересні 1788 р. Я. Потоцький заснував у Варшаві друкарню, яку назвав «Вільна», оголосивши, що буде видавати в ній «проекти і писання політичні, які відмовлялися прийняти інші друкарні». При типографії, яка діяла у власному палаці Потоцького по вул. Римарській, граф відкрив ще й громадську читальню. Політична діяльність графа була лише нетривалим епізодом у його житті. Він був обраний делегатом на Сейм від Познані.

Наприкінці XVIII ст. граф часто подорожував Європою, Азією, Російською імперією, зокрема побував у Сибіру, на Кавказі. На початку ХІХ ст. він значну частину свого часу проводив у маєтках на Поділлі (в Тульчині та Демидівці), а також у Кременці – у бібліотеці Кременецької гімназії.

          Підсумуємо наукові погляди графа Яна Потоцького! Його зацікавлення слов’янщиною не мало політичного чи ідеологічного підтексту. Цікавився нею як землею його предків, де лежали родові маєтності.

          У своїх працях Ян Потоцький обстоював автохтонність слов’ян, певну спільність їх раннього життя й розвитку, визнання їх значного впливу на культуру світової цивілізації. Це було викликом прихильникам норманістських теорій у поглядах на первісну і середньовічну історію корінних народів Росії та України

          Сучасні автори у Яні Потоцькому бачать попередника української історичної реґіоналістики чи краєзнавства. У праці «Дослідження Сарматії» (1789-1892), чотиритомнику історичних та географічних матеріалів про Скіфію, Сарматію і слов’ян і, особливо, в «Археологічному атласі європейської Росії» (й три томики давньої історії Волинської, Подільської та Херсонської губерній) - Ян Потоцький навів численні факти і події, описи пам’яток давньої матеріальної та духовної культури Волині, Поділля, Брацлавщини та інших регіонів України.

          Ще у 1796 р. у «Фрагментах історії та географії Скіфії, Сарматії та слов’ян» Ян Потоцький доводив, що українці цілком окремий народ, відмінний від росіян. До того ж Ян Потоцький не лише вважав українців прямими нащадками племен, на основі яких консолідувалася свого часу Київська держава - Русь, а й чи не перший вживав назви «українці», а не «русини» чи «малоросіяни», як тогочасні вчені.

          У нарисах Потоцького з давньої історії Волинської та Подільської губерній (1805) розглядав ці регіони в єдності з іншими українськими землями і не ідеалізував панування на них Литви і Речі Посполитої. Автор уперше в тогочасній літературі, хоч і конспективно, спробував систематизувати й проаналізувати пам’ятки Поділля й Волині, висвітлити і науково осмислити їх давню та ранньосередньовічну історію.

           «Яна, графа Потоцького, незвичайна швидкість розуму, величезні знання, далекі горизонти; його безмежна фантазія і яскравий темперамент; праця систематична, наполеглива, довголітня, не знайшла ні в сучасників, ні в нащадків заслуженого визнання, із дуже різних причин; частка провини тяжіє і на самому авторі» (А. Брюкнер)