Душа людини — вічна таємниця.
- Подробности
- Автор: Адміністратор сайту
-
Категорія: Новини
-
Дата публікації 19 Лютого 2019
-
Переглядів: 635
Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману "Собор", розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору — архітектурної пам'ятки козацьких часів.
Люди, що захищають храм, втілюють кращі риси українців — моральну чистоту та душевну красу.
Образ собору — це символ людського духу, чистоти, людяності, віри у прекрасне і неземне. Саме у ставленні до храму виявляються характери людей, їхні справжні обличчя.
У кожного народу — свої моральні цінності, духовні скарби. Для українців — це святий хліб і рушник, рідна мова і пісня, родина. А ше собори... Храми, до яких люди приходили зі своїми болями і радістю, горем і щастям.
Собори — це символи самобутності кожного народу, його незалежності, його сили і величі.
Студенти 251-П групи чітко усвідомлюють призначення людини в цьому світі. Адже вивчаючи роман «Собор», вони мають змогу стати кращими, чистішими, навчаються берегти свою історичну спадщину, удосконалювати красу душі. На занятті «Прощання з літературними героями за романом О.Гончара «Собор» студенти презентували власні міні-проекти та намагались знайти відповіді на запитання, що їх турбують:
- Чому в світі існує зло?
- Чому так багато безпритульних дітей?
- Що штовхає людину на самогубство?
- Чому люди такі байдужі до чужого горя?
- Як змінити світ на краще?
- Що таке людська душа і як її берегти?
Олесь Гончар устами свого героя Хоми Романовича закликає: "Собори душ своїх бережіть!" Душа людини без собору, то не душа, а пекло. І така людина — не людина.
Височить монастир над усім світом дніпровським. 1 доки стоїть собор, буде жити в українцях сила, щирість і доброта. І доки люди матимуть собори в душах, до тих пір будуть вони народом, а не юрбою, що населенням зветься.