Повість  О. Кобилянської «Земля».

Доля Ольги Кобилянської — незвичайна. Не маючи змоги одержати офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму знедоленому народові.

Письменниця ніколи не втрачала сили духу і завжди вірила в перемогу людини над царством темряви і насилля

Повість «Земля» — соціально-психологічна панорама буковинського села кінця XIX — початку XX столітті! його класовим розшаруванням.

Студенти 131-ВД та 151-П груп прощались з літературними героями ,приміряючи їх долі на себе. Коли в групі 151-П є хлопці та дівчата, то їм, звичайно, легше було справитись з цим завданням. А от в групі 131-ВД навчаються лише хлопці, тому ролі жінок їм довелось виконувати самим.

Дуже  вдало впорались з ролями Рахіри – студент Лаврук Максим, Марійку зіграв студент Хоменко Денис, роль Анни дісталась Швачичу Артему. Головного героя Івоніку зірав студент Гаврилюк Владислав, Саву –Ляшук Артем, а Михайла – Павліченко Єгор. З роллю судді добре справився Чемерис Максим.

Саме така форма проведення заняття допомогає  студентам усвідомити ідейно-художній зміст твору, його проблематику, новаторський характер; розвиває  навички самостійного прочитання твору великого за обсягом, вміння виділяти головне, коментувати деталі твору, з’ясовувати проблеми; на основі аналізу повісті О.Кобилянської „Земля” і психологічних досліджень з׳ясувати  причини трагедії в родині Федорчуків; розвивати навички працювати з додатковою літературою, робити порівняльний аналіз, узагальнення й висновки.

Ми приходимо у світ, як чистий аркуш паперу. Книгу свого життя пишемо самі. Наше серце вчиться любити й бути відповідальним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч би якою доброю й глибоко духовною вона була, все одно інколи чинить не так, як велить обов’язок Людини. Та гріх може бути прощений за умови щирого каяття й спокути, за умови очищення душі. А зло завжди повертається до того, хто його зробив і не покаявся.

Повість Ольги Кобилянськой «Земля» - це глибоке, страшне, переконливе оповідання про трагедію, що може трапитися, коли матеріальне переважає над духовним, коли збагачення стає для людини важливіше життя близьких.

Людське життя — це найвища цінність, щастя можливе, але воно залежить від людини. Пошук сенсу життя, свого місця в ньому — дуже складна робота. Давайте спробуємо виробити правила, яких ми будемо дотримуватись у житті. Адже потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в групі, у родині, в спілкуванні з друзями, родичами, викладачами, з власного відношення до своїх прав і обов'язків.

Сьогодні в Україні нелегка пора суспільних перетворень. Свідомість людей знову звикає до слів «власник», «моє». Земля, колись відібрана в людей, нічия, колгоспна, потроху вертається до селянина. Вона жадає працьовитих рук, чесних, мудрих і турботливих хазяїв. Земля прагне до людської доброти, тому що тільки з її проростає зерно, зацвітає сад, знаходить щастя стомлена душа. Власність - річ зваблива, але найбільше багатство не гідно нічого, якщо воно замішано на чиїмсь горі. Залишайтесь людьми в будь – якій ситуації.

 

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить