Без минулого немає й не може бути майбутнього. Йдучи стежкою життя,  ми озираємося назад , щоб пригадати все те хороше, що було колись, і ставимо перед собою ціль – зробити так, щоб таких моментів було якомога більше в майбутньому.


Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у подальшому житті.

Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна нехтувати народ,  який не знає своєї історії, легко перемогти і знищити.

Прикладом може слугувати кіноповість О. Довженка "Україна в огні". Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці – єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти.

Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення історії рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів заарештовували, студенти знали, що історія – це паспорт на загибель. Усе це – наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє.

Отже, ідучи до майбутнього , ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок.

Студенти 151-П групи прощались з літературними героями кіноповісті

О. Довженка "Україна в огні" в незвичний спосіб, тому що саме цей твір дає можливість зрозуміти, що без минулого не буде майбутнього.

Вони підготували антирекламу, яка змушує замислитись над тим, чому необхідно прочитати цей твір.

А граючи ролі героїв Лавріна Запорожця, Григорія Заброди, Олесі, Христі, Василя Кравчини, Ернста та Людвіга Краузів, прокурора Лиманчука студенти намагалися передати емоції, характер, відтворити образи героїв такими, якими змалював їх Довженко. І їм це вдалося. Вони вірять, що жорстокі уроки історії не пройдуть даремно.

Життя дано, аби добро творити

Життя дано, щоб щастя досягти.

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить